В Маріуполі активісти домовлялися мовою театру

19 червня в залі Палацу культури "Молодіжний" в Маріуполі про активізм та волонтерство місцеві та переселенці поспілкувалися в рамках показу форум-вистави "Діалогу без діалогу". 

Виставу за мотивами реальних історій зі свого життя створили жителі Маріуполя та Донецької області на майстерні з "театру пригноблених" у минулі вихідні. Самі творці сценарію стали і акторами постановки. 

"І переселенців, і місцевих у вистааві об'єднала тема активності в суспільстві: як нам бути зі своїм активізмом, як налагоджувати комунікацію з іншими волонтерами", - відмітила джокерка майстерні та вистави, членкиня громадської організації "Театр для діалогу" Оксана Потапова.

Разом з акторами глядачі занурилися в складності волонтерського життя. Молодий головний герой не зміг відстояти своє бажання бути волонтером перед рідними. Була і головна героїня - волонтерка, що допомагала дітям. 

Любовного роману між героєм та героїнею, як можна було б очікувати від театральної постановки, не вийшло. Адже у форум-театрі показують лише найгірший з усіх реалістичних варіантів розвитку подій - для того, щоб глядачам хотілося замінювати акторів та тестувати власні стратегії вирішення продемонстрованих складностей.

Тому герої маріупольського "Діалогу без діалогу" почали конкурувати за ресурси: спочатку за гроші перехожих, потім - за гроші, які міськрада може виділити на реалізацію волонтерських проектів. Розлад у рядах громадських діячів викликав у чиновників недовіру до обох, в результаті гроші були віддані на третій проект - з корупційною складовою.

Після перегляду такого песимістичного сюжету зал активно долучився до обговорення. У постановці глядачі побачили і невміння домовлятися, і непрозорість роботи органів державної влади, і важливість налагодженої спільної роботи волонтерів та активістів різних напрямів. 

Глядачі скористалися і з можливості вплинути на дійство. Наприклад, пара з залу замінила головних героїів і зіграла п'єсу таким чином, що волонтерів вдалося помирити, і вони разом змогли побудувати діалог не лише одна з одним, а й з місцевою владою. 

Було і інше втручання. Одна із глядачок, стверджуючи, що з владою неможливо співпрацювати, ввела у виставу персонаж активістки, яка пікетує міськраду. "Ганьба! Конкурс непрозорий! Корупціонери!" - голосно і з плакатом підкреслювала нова героїня. Втім, пояснити, який же вихід вона бачить із такої ситуації, новий персонаж не зміг.

"Побудова сильної спільноти - це велика робота, і якщо не навчимося домовлятися, то досягнемо набагато менше, ніж якщо будемо робити це разом", - озвучив один із глядачів свій висновок по закінченню дійства.

"Наше, активістів, ставлення до влади все ще старе: ми не довіряємо владі, не вміємо конструктивно йти на співпрацю. Є стереотип, що всі, хто працює з владою - корупціонери. Хоча вже і в Донецькій області є приклади, коли місцева влада відкрита та готова підтримувати ініціативи громадянського суспільства", - підкреслила інша відвідувачка заходу. 

А осмислюючи стереотипи і реальність волонтерства в Україні, одна із глядачок прийшла до висновку: "Патріотичне виховання - це не тільки малювати український прапор. Це вчити дітей викидати сміття в смітники, в цьому, напевно, навіть більше патріотизму". 

Захід провели київська громадська організація "Театр для діалогу" у співпраці з маріупольським арт-проектом "ЧайкОсьотр" Сергія Дороговцева та Миколи Шевченко в рамках проекту "Сприяння миру через діалог мовою театру" в рамках проекту Української ініціативи з підвищення громадянської довіри (UCBI), який фінансується Агенцією США з міжнародного розвитку (USAID).